Відповідальність за несплату аліментів
Однією з найбільш поширеною категорію невиконаних судових рішень, є навмисна несплата аліментів.
Переважна більшість неплатників аліментів не мають постійного місця роботи, проживання, відповідно реального майна, тому такі боржники притягуються до кримінальної відповідальності за ст. 164 Кримінального Кодексу України. Державні виконавці органів державної виконавчої служби скеровують відповідні подання відносно таких осіб до територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України щодо притягнення боржників до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів розуміється дія або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях чи бездіяльності, які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку: приховуванні доходу, що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, змін місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів, ігноруванні викликів і попереджень державного виконавця тощо.
Досить часто неплатниками аліментів є трудові мігранти, які приховують свій справжній прибуток, з якого повинні стягуватися аліменти.
Для таких осіб одним із заходів примусу є обмеження останніх у праві виїзду за кордон, який застосовується Державною виконавчою службою до неплатників аліментів. У цьому випадку державний виконавець звертається до суду з відповідним поданням, яке негайно розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Тільки повне виконання зобов'язання (сплата аліментів у повному розмірі до повноліття дітей) є підставою для зняття Державною прикордонною службою України особи з контролю.
